Третій рік ми живемо в умовах повномасштабної війни, хоча нам давали три дні...
Думаю, в багатьох ці роки, як ціле життя, за насиченістю й переживаннями.
Українці показали себе неймовірно стійкою сильною нацією, адже саме повномасштабка пробудила в тих, хто спав досі, самосвідомість і відчуття приналежності до нації.
Я не буду зараз говорити про тих, хто досі так і не допетрав, хто ворог, і не усвідомив, ким є сам- ці не зміняться, їм тут не місце.
Я щаслива й горда бути Українкою - ця честь зараз оплачується кров'ю наших воїнів!
Кожного дня я це пам'ятаю і намагаюсь на своєму рівні бути гідною своєї країни, її багатовікової історії, синів і дочок, що її захищають, її полеглих героїв...
Це невеличкий вступ, мої емоції й почуття, якими ділюсь останнім часом стосовно експозицій, що відвідую.
Можливо зараз вийшло трішки пафосно, але хто мене знає, розуміють, що я щира)
Просто ця виставка, що відкрилась в Спілці 15 серпня, присвячена Дню Незалежності нашої Неньки України.
Виставка дуже різна, багато всього, як і в нашій країні, власне)
Є багато достойних, гідних уваги, творів. Варто й цікаво буде подивитись, запрошуємо всіх.
Я невипадково на цю виставку дала одну роботу - сімейний портрет "Дерево роду".
Адже ця війна навчила мене більше цінувати життя, гостріше відчувати, дихати, творити, кохати. Так і цей твір, він про життя, відродження, кохання.
Отже, дякуймо ЗСУ за кожну мить тут і зараз.
Слава Україні! Слава Героям!