Про Художника

Альона Лесніченко, персональна виставка "Плин часу" - 2023 (фото - Олександр Гордієвич)

Вступ

В багатогранному й мінливому світі сучасного мистецтва Альона Лесніченко виділяється як художник, що створила власну унікальну нішу. Нішу, в якій сьогодення гармонійно переплітається з минулим, сучасне з автентичним, реалізм з декоративним формалізмом, а життя народжується зі смерті.

Коротка біографія

Альона Лесніченко народилась у місті Вінниця в 1980 році. Закінчила загальноосвітню школу в 1997 році та художню школу в 1995. У 1998 році вступила до Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського, на художньо-графічний факультет , керівником дипломної роботи був педагог, заслужений художник України О. В. Слешинський. Постійно працює і проживає у Вінниці. Творчу діяльність розпочала ще студенткою, з 2002 року. З того часу є учасником багатьох обласних, регіональних та всеукраїнських виставок, має персональні виставки у м. Вінниця - 2002 р. - Вінницька дитяча художня школа, 2003 р. - ОНБУ ім. К. А. Тімірязєва, 2005 р., 2018 р. - Вінницький обласний краєзнавчий музей, 2023 р.- Вінницький обласний художній музей. У 2002 р. отримала обласну премію «Кришталева вишня» у номінації «графіка та живопис» за ілюстрацію книги В. Лазаренка «Лжеліквідатори», також ілюструвала книги В. Лазаренко «Повернення блудного сина» (2003 р.), І. Роптанова «Колиска Європи: походження мови в контексті української історії» (2005 р.), Л. Брендак «Під знаком любові» (2006 р.). Твори зберігаються у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї, Вінницькому обласному художньому музеї, у приватних колекціях України, Ізраїлю, Австрії, США, Німеччини, Польщі.

Значущість кожної деталі

«Значущість кожної деталі» - мистецька домінанта , якою сама художниця визначає власне мистецьке «Я». При цьому, вона чудово розуміє всі небезпеки обраного нею шляху, адже траєкторія його іноді ризиковано балансує на межі таких понять, як «фото, гіпер та сюрреалізм». Проте, мистецький інтелект дозволяє автору віртуозно оминати гострі кути простого копіювання і гротескного перебільшення натури і залишатися у форматі творчого її бачення. Так відбувається тому що, пані Альону цікавить, в першу чергу, внутрішня сутність речей та явищ. Вона щиро воліє поділитися цим власним розумінням із глядачем, обираючи для втілення різні способи й засоби вираження.

Портрет

Носієм найскладнішої внутрішньої сутності в мистецтві (рівно, і в житті) традиційно вважається людина. Може тому, портрет для Альони Лесніченко – головний в ієрархії жанрів засіб самовиразу. Володіючи різними техніками живопису й графіки, тим не менш, Альона надає перевагу надскладній й специфічній техніці пастелі для втілення своїх портретних творів, адже вважає цю техніку такою, що найбільше передає прозорість й мінливість людської краси. Згідно із загальновідомим «світ всередині нас більший, ніж світ навколо», художниця прагне, в першу чергу, відчути свою модель на рівні тонких матерій, «просканувати» її душу, а вже потім вивести результат власних досліджень на двовимірну площину. І оті самі «дзеркальця душі», хіба не говорять вони самі за себе? Очі. На всіх без винятку, портретах художниці саме вони розповідають про все. А іноді, навіть про те, що, може, і не варто…

Натюрморт

Натюрморт - не менш цікава частина творчого здобутку, але вже з трохи іншим забарвленням. По-перше, на відміну від портрету, тут завжди присутня певна «рукотворність» натури. І справа не тільки у наявності так званих «неживих» речей. Саме на полотнах Альони Лесніченко вони є не менш одухотвореними, ніж жива натура. Справа в тому, що художниця сама обирає сценарій і ракурс зображення. Її натюрмортні постановки чітко продумані у відповідності до того, яку саме історію хоче розповісти автор. По-друге, натюрморт є цариною безкомпромісного втілення власних вподобань: матеріальність і фактурність, майже відчутна на дотик реальність об’єму та оманлива ілюзорність світло-повітряної перспективи, поезія кожної деталі, нарешті. А, разом з тим… В деяких роботах раптом вражає дивовижне відчуття швидкоплинності, завдяки свідомо обраній фрагментарності композиції. Неначе погляд художника вихопив з мінливої життєвої мозаїки окремий фрагмент, який наразі, за хвилину зникне у загальному коловороті. І тоді мимоволі згадується шекспірівське: «ніщо під місяцем не вічне, ніщо не вічне на землі». Єдине «але» - фрагмент, зафіксований художником, має шанс хоча б претендувати на вічність…

Пейзаж

Пейзажні роботи художниці, також, справляють подвійне враження. З одного боку – деталізація та чітка вивіреність архітектурних мотивів, з іншого – віртуозна легкість, тяжіння до відтворення глибини світла, підкресленого лінією . Але світло присутнє обов’язково! Саме воно є головним інструментом для фіксації того чи іншого настрою природи. До речі, у цьому процесі художниця є дуже вибірковою, втілює тільки той сюжет, який на даний момент увійшов у резонанс з її внутрішнім психологічним станом.

Cимволіко-філософській напрямок

Cимволіко-філософські композиції. Новий напрям в творчості художниці почав сформовуватись в останні роки під впливом подій в Україні й особистих внутрішніх трансформацій. До ,звичної вже, гіперріалістичної манери виконання додалась декоративна формальна складова й дещиця сюрреалізму. Роботи цього формату, маючи в своїй основі класичний натюрморт, портрет або пейзаж, несуть з собою глибші сенси й,не завжди очевидне, миттєве прочитання, над ними можна й варто подумати. Над цими роботами Альона працює довго, створює ескізи, ретельно продумує композицію, яка часто змінюється в процесі написання твору.

Анімалізм

Анімалістичний жанр теж не зміг лишитись поза увагою художниці. Альона дуже любить писати тварин, адже під час їх відтворення відпочиває душею й одночасно удосконалює свою майстерність. Найбільше захоплюється конями й кішками, вважає їх абсолютно досконалими витворами природи. Художниці цікава грація, пластика й анатомія цих величних тварин.

Заключення

Альона Лесніченко сприймає реальність, як неосяжну скарбницю ідей для творчості. Скарбницю, в якій матеріальні речі завжди несуть в собі відбиток сакрального значення і навпаки. Професійна освіта, постійна практика й, відповідно, великий досвід надають художниці можливість із легкістю та радістю дарувати свій внутрішній світ світу навколишньому.